lastytut
23.11.2011, 18:31
Будь-яка мандрівка, чи навіть перебування у власному місті – туристичному центрі, наштовхує на думку: а що ж це за європейський сервіс пропонують нам туристичні компанії, готелі й кафе? Зараз в нашій державі постійно наголошується на важливості й пріоритетності галузі туризму в Україні. Особливо – в контексті майбутнього Євро-2012. Та зараз мова йтиме не про красиві слова щодо економічного розвитку, які не базуються на жодних дослідженнях, і не про замовчування негативних впливів на навколишнє середовище та суспільство. Щоб досягти позитивного результату і переконати принаймні тих туристів, які до нас таки наважуються приїздити, що відвідати Україну таки варто, то рівень обслуговування має бути гідним. І, звісно, не лише для іноземних туристів, а головно – для нас, українських, яких все таки більшість. Невже ми не заслуговуємо відповідного рівня обслуговування – не лише в готелях, а й в кав’ярнях, магазинах, музеях?... Практично кожен готель, ресторан і взагалі – чи не кожен заклад, заявляє про європейський рівень сервісу, насправді, не вкладаючи жодного змісту в ці слова. Перш за все, навіщо нам сервіс, адже в українській мові є чудовий еквівалент – обслуговування. Вулиці міста рясніють вивісками з приставками «євро» - від одягу до побутової техніки, не кажучи вже про те, що кожен хоче євроремонт. Так, в Євросоюзі існують стандарти туризму. Скільки власників готелів, туристичних компаній, закладів харчування з ними ознайомлені, що так впевнено заявляють європейський рівень послуг, які вони надають? А в цих документах ЄС йдеться, перш за все, про сталий туризм, який ще називаються стійким або збалансованим, та про якість надаваних послуг. Спробуйте запитати власника садиби у віддаленому гірському селі, який заявляє про європейський рівень сервісу, що таке сталий туризм? І не настільки винен власник у тому, що поняття зеленого (саме зеленого) про це не має, як відповідні українські установи, що сертифікують заклади проживання, надаючи їм статус «зелених» садиб. Скільки готелів є доступними для людей на інвалідних візках? Це – ще одна сфера, яку регулюють європейські стандарти. І – не лише для закладів проживання, а, що дуже важливо – для транспорту. Скільки перевізників зможуть надати туристу в інвалідному візку «європейський сервіс»? Та й навіщо – хіба люди, прикуті до візків, так часто подорожують? Чи не є ця недоступність однією з причин цього? Простий «європейський» приклад: знайома пані страждає на хворобу ніг, через яку їй важко ходити, а до потрібного перону потяга на вокзалі потрібно було йти таки довго. Тому вона звернулася до віконечка залізничної компанії – відразу ж з’явився приємний молодик із візком, який супроводив пані до її вагону і допоміг розміститися на зручному до для неї місці. Цікаво, якою була б реакція «привітної» пані у віконечку Укрзалізниці? Тим часом, іноземні туристи до нас все ж навідуються, візьмімо випадковий відгук на випадковий готель із поважного світового туристичного ресурсу. Пряма мова: «Непривітне і байдуже обслуговування скупо вдягненою пані на стійці реєстрації… Дуже-дуже повільне обслуговування в ресторані готелю». Відгук на інший заклад: «… персонал готелю – невпевнений і не дуже доброзичливий». Читаємо про якість туристичних послуг в конспекті лекцій з менеджменту туризму – «…мотивація персоналу, його щира зацікавленість в процвітанні всього підприємства, бажання та вміння робити свою роботу максимально ефективно, настрій на самовдосконалення…». Такий персонал радше приємно дивує, а не є нормою. Ось вам і розвиток галузі туризму й європейський сервіс. Називати українське обслуговування європейським сервісом можна, скільки влізе, та від цього навряд чи з’явиться на обличчі адміністратора готелю чи офіціанта ресторану посмішка, а до музею зможе без проблем втрапити турист на інвалідному візку.